Discovery Networks

Необмежений погляд

Кожний 1000-й українець не зможе побачити, що написано на цьому сайті.

Необмежений погляд

В рамках серії благодійних ініціатив "Необмежений погляд" Discovery Networks CEEMEA відкрив пішохідний туристичний маршрут для незрячих та слабозорих людей. У різних куточках міста представництво Discovery в Києві встановило спеціальні таблички, на яких шрифтом Брайля у художньому стилі описані захоплюючі краєвиди. До участі в проекті були запрошені сучасні українські письменники - Любко Дереш, Галина Ткачук, Катерина Бабкіна, Олесь Ільченко та Ксенія Харченко. Кожен з майстрів слова постарався передати власний погляд на красу Києва настільки повно, щоб незрячі люди змогли представити ці образи у своїх думках.
Мета акції "Необмежений погляд" - зробити життя незрячих та слабозорих жителів і гостей Києва бодай трошки яскравішими і цікавішими.
Не переставайте відкривати красу навколишнього світу.
Не гайте можливості зробити добру справу разом із Discovery Channel.

Тут, на Пішохідному мості, добре дихати річковим повітрям – найсолодшим у світі. Круча правого берегу красиво височіє на Дніпром і лівобережжям. Дніпро – то вісь, яка тримає Київ. Восени на міст долинають пахощі опалого листя тополь. Листя те гостро пахне пляжами, вереснем і коханням у вічному місті над вічною рікою.Ступаючи струнким ажурним мостом зі сталі, згадуємо теплий пісок Труханового острова влітку, що пам’ятає людей, які любили жити й жили люблячи в нашому Києві. Пішохідний – місце зустрічей, романтичних зізнань, поцілунків і віри в те, що все буде добре.

Олесь Ільченко

Відкритий горизонт перехоплює подих своєю розчахнутістю. Під незмірною ямою неба здаються іграшковими дебаркадери на Дніпрі, міст на Лівий берег, яким повільно повзуть крихітні автомобілі і суне через ріку поїзд метро. Розсипи висоток губляться серед лісів, що рівною хвилею тягнуться аж до обрію. Одразу під ногами — стрімкий схил, засаджений газонною травою. Він біжить аж до лінії парку, посіченого стежками, наїжаченого витіюватими ліхтарями. Погляд приковується до глибини краєвиду, хочеться падати в нього: пейзаж переповнює відчуттям простору, а разом з тим, дає затишок і відчуття безпеки.

Любко Дереш

Тут дуже багато неба. Вид Дніпра із київських гір дарує відчуття тихого польоту над водою, над містом. Внизу – затишний півострів Поділ. Чіпляєшся поглядом за окремі вулиці та будинки – і за кілька секунд задоволено упізнаєш їх. Вид Річкового вокзалу згори запрошує в мандри. Труханів острів із висоти пташиного польоту здається маленьким прадавнім лісом посеред великого міста. Серед багатох компаній і пар, які фотографуються на тлі краєвиду, завжди є хтось, хто заворожено дивиться вдалечінь. Останні помітні звідси будинки лівобережного Києва губляться у тривожній синій димці обрію.

Галина Ткачук

Альтанка стоїть над самим урвищем. Закохані, що цілуються всередині, не помічають ані Дніпра, заради якого сюди приходять туристи, ані зелені Труханового острова, ані висотних будівель, котрі білою смугою позначують горизонт. Якщо розвернутись обличчям до ріки, то за спиною лишиться стіна височезних дерев. Увесь парк вкритий сіточкою вузеньких стежок, що вдень стають майданчиком для дитячих розваг, а після заходу сонця – ідеальним місцем для вечірнього променаду. Бракує тільки чоловіка з розкладною драбиною, який би походжав алеями і щовечора запалював газові ліхтарі.

Ксенія Харченко

Сюди приходять, коли хочеться простору.
Це ніби берег над Нижнім містом – над Подолом, Дніпром і його мостами, над деревами, дахами і вулицями, над новими масивами, котрі десь там далеко, аж за рікою. Тут багато дітей і кольорів, люди проходять тут, уповільнюючи крок, і часто дивляться на небо. І будинки вздовж цього берега – довоєнні, вікна в них вузькі і високі, а візерунок цегли на них створює таку особливу фактуру, живу. Тут звірі і фігури – вигадані, зроблені тими, хто любить це місце для тих, хто його теж полюбить, для всіх, хто прийде, зупиниться, дізнається, вдихне, зрозуміє.

Катерина Бабкіна